1 жовтня в Україні відзначають День захисників і захисників України, а також окремо вшановують пам’ять усіх полеглих героїв, які віддали життя за свободу та незалежність держави.
У Комунальному закладі Сумської обласної ради «Сумський центр професійно-технічної освіти харчових технологій, торгівлі та ресторанного сервісу» членами студентського волонтерського пошукового загону «Сторінками героїзму» ведеться літопис славних сторінок життя і героїзму випускників і працівників закладу освіти, які під час російсько-української війни у лавах ЗСУ стали на захист української землі і героїчно загинули на полі бою.
Сьогоднішня наша розповідь про випусника КЗ СОР «Сумський центр ПТО харчових технологій, торгівлі та ресторанного сервісу» 2017 року Литковця Степана Леонідовича. Отримавши професію, Степан працював шеф-кухарем, мріяв відкрити власне кафе. А взимку 2018-го року прийняв рішення вступити на військову службу за контрактом. Служив солдатом, стрілецем зенітного артилерійського взводу 37-го батальйону «Запоріжжя» 56-ї бригади.
6 червня 2018 року під вечір противник намагався оточити Військові вогневі позиції збройних сил України поблизу селища Піски Ясинуватського району, але вчасно був помічений військовиками передового спостережного посту, які вступили у бій. Резервна група з 4-х бійців почала переслідування. Двоє вояків загинули внаслідок підриву на міні з «розтяжкою». Це були Ігор Французан та Степан Литковець, ще один боєць виніс пораненого. Загиблих не вдалось знайти — зокрема, через щільну замінованість ділянки «сірої зони». Їх тіла виявили й забрали з поля бою 10 червня. Під гарантії української сторони терористи передалих 11 червня за обміном.
13 червня 2018 року Степан Литковець похований в селі Підопригори.
Указом Презедента України 26 серпня 2018 року Литковця Степана було нагороджено Медаллю за військову службу Україні (посмертно).
Герою вкраїнський! Ти янголом линув у небо
До вічного раю, бо пекло пройшов на землі.
Летиш, залишаючи спогади світлі про себе,
І душу твою забирають у вись журавлі.
Летиш спочивати… Позбавилось тіло від болю,
Спинилося серце, сказавши останні слова:
— «Моя Україно! Я згинув за тебе, за волю,
А ти — не загинеш! Навіки ти будеш жива»!
Лети, наш Герою, на крилах надії й свободи,
У царстві небесному душу свою заспокой…
Ти — син України, козацького славного роду,
Нескорений ворогом, мужній, незламний Герой!
І в памʼять про тебе поети писатимуть ві́рші,
На землях спустошених пташка гніздечко зівʼє,
І сурем відлуння, в безодню небесну злетівши,
Уславлять у вічність імʼя і безсмертя твоє!
